Твій погляд, твої слова, твої жести, твій вираз обличчя, усмішка… В тобі все, все, що змушує моє серце стискатися, битися в прискореному ритмі, вистрибувати з грудей. Ти вкрав мій розум і не хочеш повертати… Ти – злодій! Нахабний і до нестями любий мені крадій. Я ніколи не прохатиму тебе повернути мені мій розум, бо разом з ним ти вкрав мою занепалу душу, моє знівечене серце… Навіщо все те мені без тебе? Без тебе я помру, без тебе моє серце і душа опиняться на смітнику, бо ти, лише ти можеш вилікувати мене.
Ті сірі очі, той сумний і глибокий погляд… крадій! Як я можу тебе забути? Я не можу, не хочу, бо ти робив мене щасливою, з тобою я посміхаюсь, з тобою я не бачу нічого…
Я п’яна тобою… Ти – найсолодший лікер… Я – п’яниця, бо помирати від залежності од тебе – найприємніша мука…
Кожен день, ніч, всеодно що там за вікном, я буду думати про тебе, бо ти забрав найцінніше. Я іду вулицею і мрію побачити тебе, хоч на хвилю, на мить… тебе нема. Ти з’являєшся у спогадах, у тих спогадах. Знаєш, ти питав чи розчарував мене: так! Ти залишив мене саму. Я радію, радію, як божевільна, радію, як дитина першому снігу взимку, бо побачила тебе у твоїх роботах. І, може, я дійсно з’їхала з глузду, та я щаслива, бо я з’їхала з глузду від кохання!
Я радію, бо вірю що, доля приведе тебе до мене і ти повернеш мені мій розум, мою розквітлу душу і моє щасливе серце…
