Цього вечора падає сніг діамантовий і скрипить під ногами Лялиними.
Оченята злипаються (виявляється, чотири години сну - таки замало),
А вона ще листа Миколаю не написала, треба заповнювати прогалину,
Шукати мерщій олівець і папір, щоб подумати часу стало.
Найдобріший святий! Цього року Ляля не була чемною,
Не молилася наніч, перестала узагалі сприймати релігію,
Забувала про наслідки, часом втікала, дещо із цього тепер пече її.
Ну і хто після цього іще повірить, що у Лялі серце не з кригою?
Трохи дивно було би зараз ще писати прохання, знаю.
Та й усе, чого Ляля хотіла, вона вже давно отримала,
Але якщо залишиться трішки часу й бажання тобі, Миколаю,
Принеси їй багато неспокою і маленький пакунок із римами.
І, будь ласка, допоможи, щоб за зроблене не було соромно,
Щоби тим, хто просить, давалось, щоб крилаті високо літали...
Нехай стелиться шлях, Миколаю, санчатам твоїм поміж зорями!
Щиро вірю в твою доброту. Із любов'ю, Ляля.
невже ти була така "нечемна", що не сподіваєшся на більші подарунки, бо я думаю, що ти замало забажала? Вірш гарний!
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скажу по секрету, що Ляля щойно задрімала і знайшла під подушкою великий пакунок із мандаринами (Ляля дуже любить мандарини), отож я тепер повністю щаслива!
Ляля любить мандарини! ...і Крапку теж! 
і Вам теж всього найкращого!
