як важко іноді життя збагнути,
зануритись у нього з головой.
немов в бездонний океан пірнути,
пірнути усім тілом і душой.
нестримно важко без підтримки жити,
нестримно, коли ти насамоті.
ми мусим один одного любити,
бо радощів не буде у житті.
ми-люди! так навіщо ж нам цуратись,
істот собі подібних на Землі,
повинні за братів своїх триматись,
аби творити в світлі-не в пітьмі.
ми радощів без друзів не знайдемо.
незнайдемо спокою без сім"ї.
з опорою життєвий шлях пройдемо,
торкнемося рукою до зорі.
щоб там, на небі в спокої творити:
без помсти, без роздорів, без брехні-
повинні гідно ми життя прожити,
оберігати мир на всій Землі.
отож, найліпше пізно ніж ніколи,
повиправляти помилки життя-
останні кроки й шанс останній кволий,
адже вкінці не буде каяття.
