Що ж таке? Що з Вкраїною стало?. . (сонет перший…)
Чому не говориш до мене степом?
Чому лісом не гомониш?
Чому співом птахів весняних,
Душу радістю не звеселиш?
Чому хліб потускнів обличчям?
Чому смак його не такий?
Чому сухо шмагає вітер?
А не гладить дощем рясним?
Чому віє, реве та гуркоче?
Розриває груди твої,
І пониклі як вирвані коси,
Лежать всюди бори та гаї.
Може лишень зі мною що стало?
Тільки я загубив радість ту?
Що з колискою долі зростала,
Завжди травами пахла в саду?
А в полях стиглим збіжжям і співом,
Та ще працею радість була,
На столі смаком теплого хліба,
Завжди радісно пахла вона.
Що ж таке? Що з Вкраїною стало?
Чом реве та гуркоче вона?
Чому люд невеселий в роботі?
Не радіють ліси і поля?
В душі праця огидою стала,
В здирство, заздрість поблудла вона.
Овдовіла в багатстві зів’яла,
Без людського обличчя Творця.
В ріднім краї тихіше вже чути,
Спів пташиний та крик журавля,
Потускніли лицем, оку милі,
Споконвічні ліси і поля?
На ланах златий колос змінили,
“Сон трава”, осока й лобода,
А в очах хлібороба з’явились,
Сльози, відчай, зневіра й нудьга.
Що ж таке? Що з Вкраїною стало?..
