На мою думку,однією з головних проблем сучасної України є те,що дуже багато політичних діячів і людей від яких залежить доля нашої держави зосереджені не на головних проблемах,а весь час розпилюють свою увагу на іноді безглузді дрібниці. Вони витрачають час,який можна було б спрямувати на вирішення нагальних проблем,на якісь свої особисті суперечки. Ці люди проводять години в запеклих боях за свої інтереси і зовсім як це не прикро не згадують про Україну. Іноді замислюєшся чому саме так? А відповідь лежить на поверхні і чекає на те щоб хтось звернув на неї увагу і скористався. Але,на жаль, ніхто й не намагається шукати. Адже, чому по-вашому в нашій країні навіть прості громадяни переймаються будь-чим, але недолею держави? Напевно, тому що, рівень соціального життя населення настільки низький, що людині просто ніколи думати про державу . На життєвому шляху сучасної людини виникає безліч проблем і всі вони змушують її щодня ставати перед іноді тяжким,але вимушеним вибором. А що вже казати про націю в цілому, якщо майже кожен громадянин України стоїть на роздоріжжі. А потім наші політики з усіх телеекранів і газет щосили журять українців за те, що ті полишають Україну і їдуть за кордон у пошуках кращої долі. Звісно їм матеріально забезпеченим важко зрозуміти бідолашних громадян, як кажуть: '' Ситий голодному-не товариш ''. Але ви ж – політики,цвіт нації, світлі голови України - неньки, де ж ваші хоча б якісь спроби підняти вашу матір з колін? Серце стискається, коли розумієш, що до цієї привілейованої верстви населення ніколи не достукаєшся. Прикро й те, що протягом багатьох років споконвічні проблеми України не вирішуються, а лише примножуються. Т.Г.Шевченко в своїх віршах закликав українців до боротьби за незалежність і свободу України, отримавши цю незалежність, яку наші прадіди і діди виборювали ціною неймовірних зусиль, ми руйнуємо вже вільну, але таку «не свою» країну. Адже як можна назвати своєю, коли вона залежить від сусідніх держав і не може самостійно від них існувати. Зараз наша держава схожа на маленьку дитину, яку покинули власні батьки і яка не може самостійно жити, їй потрібен хтось хто б піклувався про неї і став її янголом-охоронцем. Та де ж знайти таку людину щоб змогла покласти на вівтар пожертви своє життя і витратити його на виховання цієї дитини? На жаль, нікому не потрібні байстрюки. Звісно неприємно і якось самій образливо писати слово «байстрюк», та краще гірка правда ніж, солодка брехня! І сама собі думаєш невже так погано, що аж БАЙСТРЮК?! А воно дійсно так: трішки грубо,неотесано,з крихтою образи і гіркоти вмитої сльозами, але байстрюк. А потім сидиш і думаєш невже ж нічого не можна зробити? А що тут зробиш? Чим зарадиш? Та знаєте, коли хоча б половині всіх українців так боліло за рідну Батьківщину, то життя б покращало! Не все ж так гірко і сумно. Адже в нас є дуже багато талановитої молоді за якою наше майбутнє, в нас є одна з наймилозвучніших мов у світі, в нас така чудова земля з безкраїми лісами і синіми озерами, в нас є добрі і щирі люди-ми є найчудовіша нація в світі! Тому,любі українці, незважаймо, на все те, що віками стояло і стоїть у нас на шляху, на тих нездар політиків, що опустили нас на коліна. Треба пам’ятати головне: якщо ми будемо єдні – наша Україна буде квітнути, а з нею й ми, тому єднаймося і робімо все для нашої нації, для наших дітей, для нашої землі, бо ми, як ніхто заслужили на це щастя!
Дуже багато правильних речей написано, та наша риба давно гниє з голови. А політики виконують ролі не корисних бактерій,завдання котрих - вилікувати, а навпаки, тотожно глистам - висмоктують з неї останні соки!
Справді, болюча тема... Зараз, нажаль, не всі "українці" люблять і шанують свою державу, а це необхідно... Тому й українці вони в "", бо важко їх так назвати і це було б нечесно... А твір гарний, він висвітлює цю проблему, що глобально поширюється по Україні. Спасибі за нього!
Патріотично, погоджуюсь повністю. Перша проблема, на мою думку, чому політики не займаються проблемами України, а своїми:
те, що нею керують, за походженням росіяни: Азар_в, євреї, якоїсь монголоїдної раси, як Чернове__кий.
У них не має генетичної приналежності до Украіни. Ім все украінське генетично чуже і мова в першу чергу. От тому вони використовують Україну, а зокрема, українців як плацдарм для власного збагачення.Коли українцями будуть керувати українці за походженнямтоді буде все інакше. Мене особисто теж нервуї, напрву нервує та ситуація, яка в нас зараз. Колишній президент хоч пропагував укр. мову, культуру, а ці можновладці при першій нагоді продадуть і нас і наші землі.Потрібно якось це питання піднімати публічно.
ЦИТАТИ ТИЖНЯ, „Україна молода”,
п’ятниця , 23 березня 2007 року
Василь Кисельов, народний депутат
від Партії регіонів
- про поділ українського суспільства на касти:
- Хто такий Луценко для нас? Да він ніхто. І фамілія його нікак. Тому що він сьогодні не політичний лідер. Він лідер сьогодні громадської організації. Він сьогодні не міністр як політична фігура. Він сьогодні не депутат як політична фігура. Він сьогодні ніхто. Він громадянин, як і мільйони інших. (НТН)
Ми є Ніхто і ім’я нам Ніяк,
В статистиці ми теж є просто кодом.
Лиш час від часу, раз у років п’ять
Нас звуть електоратом, чи народом.
Нардепи кличуть дружно в хоровод,
Аж репають динами від напруги:
„Народ- це влада, влада – це народ,
А ми в народу його вірні слуги ! „
Не полічити, скільки прийняли
Для слуг народу благ і пільг всіляких.
Наші вожді: орли і соколи,
Перетворивши нас в Ніщо, в Ніяких.
Нас сіють всіх ніби крізь решето,
Нині часи настали нехороші.
Хоч нас мільйони, але ми НІХТО,
Сьогодні ХТОСЬ, в кого мільйони грошей.
