І випаде дощ.
І сльози уже будуть зайвими...
І небо очима моїми печально погляне згори
на стомлений світ.
І мрії пташиними зграями
кудись полетять, лишивши прощальне "курли"...
І випаде сніг.
І холод заповнить прогалини
між нашими душами, богом, полонить надії і сни...
А ми, як усі, чекати провіщення станемо...
В самотності кожен. В самотності...
Аж до весни...