все втрачено було до того
як зрозуміла я допущені помилки мною
як розірвалися останні ті слова
а марні мрії дужче мали тіло
все знищила та впевненість гірка
що віщувала подвиги такі великі
хотілось правди, правди і життя
а виявилось, що то все даремно
клялась собі, що буду сильна далі
що жодна тінь не спинить на шляху
і крок назад необережно допускала
хоч і сама не признавала це собі
все далі лився час у нашій краві
і не важливо де ти є,
і що зі мною
можливо вже помер,
а я залишилась чужою
були періоди в житті, коли було занадто болю
достатньо того що було колись
і не важливо, що втрачала все і всіх
сама призводила до того ходу дій
сама пішла... надіюсь більш не повернусь...
