Моя остання жінка,
Моя перша любов,
Я б’ю в свої литаври: ну ніяк не красень.
В твої слова моя уся сторінка,
Лише подумаю про тебе і відразу він стає твердішим, наливає в себе кров,
Так хочу дарувати усього тобі, але на жаль тільки вірші зараз прикраси.
Буває раз в житті,
Кохання кажуть в світі є,
Я теж на нього, ну напевно заслуговую.
Почують це усі,
На самоті бажання є моє,
Я не боюсь програти і цього я зовсім не приховую.
В собі ховаю сам себе,
В уяві ти для мене все,
Звичайний хлопчик, незвичайний вигадав собі я світ,
І я кохаю там тебе,
Як кров по венах, ну оце ще мені мене мне,
І я так далі з нею росою купаюся, торкаюся все найніжніше в її цвіт.
Політ у неї в небі зорі,
А я її морями,
Плаваю річкою в такій солоній її воді,
Я споглядаю всі барви кольорів її узорів,
Виблискують вони сонцем над нами з нами,
Твердим бажанням почуття стають, що народилися учора наші молоді.
Ні, ні, це не любов,
Це є супер кохання,
Я роздягаю її подумки думками скоро ціла ніч,
Червона кров немов,
Іще нестримнішим стає чекання,
У сантиметрах почуттів, в дзеркалі очей ми обійнялись найміцніше віч-на-віч.
Дівочі почуття твої,
Теплом спокійно зігрівають,
Я всю тебе вип’ю своєю спрагою до твого тіла,
І всі слова мої,
Тебе одну читають,
Ти у думках моїх як здійнялася в небі так і сонцем й полетіла,
Так ти цього дуже хотіла,
Цього усим серцем бажала,
Несамовито кричати про свою до мене любов таку казкову.
Така біла, трохи засмагла, ніжна твоя шкіра,
Цілувала, скрізь цілувала,
Я хочу тебе з кожним разом більше знову і знову.
Моя остання жінка,
Моя перша любов,
Я б’ю в свої литаври: ну ніяк не красень.
В твоїх словах моя уся сторінка,
Лише подумаю про тебе і відразу він стає твердішим серце руха кров,
Так хочу дарувати усього себе тобі, але на жаль тільки вірші зараз прикраси.
.02.2011
ID:
241493
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.02.2011 20:29:36
© дата внесення змiн: 08.01.2012 12:00:24
автор: КРІПАКОС
Вкажіть причину вашої скарги
|
