Ти називаєш себе Білосніжкою.
Вони називають не так і по-різному,
Семеро гномів, що ходять до тебе.
У вас виникає взаємна потреба.
Приносять горілку і палять в кімнаті,
До тебе чіпляються злі і пихаті.
А ти ж Білосніжка, ти добра і чемна,
Поясниш їм знову, що пити даремно.
Вони засміються, облають ким зможуть,
Не вистачить слів, то й рука допоможе.
Ти звикла до них, полюбила їх жарти,
Коли роздягаєшся, граючи в карти.
Звели до найнижчих низин у суспільстві
Колись Білосніжку з колись королівства.
Як знищать тебе, знов шукатимуть замки.
Життя Попелюшки розіб’ють на зламки,
Асоль постраждає, бо семеро гномів
Знаходять завжди...
В них багато знайомих.
