А що,тепер ти одинак?
Який у твого слова смак?
Його ж спіймає вітер
І розіб'є такт.
Ти не платив за доброту,
Яку я віддавала
Те, що жадав ти маєш, так
Краще б тебе не знала
А хто для тебе я ? квітки?
Які боялись ніжності й любові
А може навіть і зірки?
Кудись тягнулись хмари паперові.
Ти кажеш, що я біль
Страшний і небезпечний
Пробач,ти вже не мій
А жаль, чужий,сердечний.
Говориш ти я сонце!
Планета,зорі й час.
Та тихо скажеш, хто це?
Ніхто не згадує про нас.
Я вже не та, яку було убито
В пекучому вогні твоїх думок
Ти визнана, життя ще не розбито.
Промовив тихий голос, як пророк.
