Намагаючись написати, щось нове, я втрачаю старі думки та спогади… Чому ми так цінуємо наші спогади? Невже вони ліпші ніж наше майбутнє?
Напевне ми просто не хочемо заглядати наперед або забувати ті емоції які ми відчували… Але чи варто їх згадувати часто і чи взагалі чому вони займають наші думки?
Так, я знаю, минуле – чудова річ. В ньому можна тонути і переживати ті моменти знову і знову. Знову травмувати свою підсвідомість усвідомленням, що того вже ніколи не буде. Я думаю варто жити сьогоднішнім днем і не перейматись про вчора і не думати про майбутнє – воно рідко стає таким яким ви хочете його бачити.
Мої такі записи – це просто думки, але, думаю, в них є зміст… я можу поділитися з вами думками про своє минуле та то вам не потрібно. Можу пофантазувати про майбутнє чи просто уявити теперішнє.
Нам потрібно багато часу щоб усвідомити, що наші вчинки, думки важливіші саме тепер і ми не мусимо відкладати їх на потім. Якщо у вас є мрія – втілюйте її. Якщо у вас є кохана людина – цінуйте її. Сім’я, дім, робота, друзі – це все сьогодні, завтра їх може не бути. Ви можете прокинутись і усвідомити, що вони вже не ваші. Ви змарнували і своє, і їхнє життя. Ви постійно скаржились та нарікали, щодня повторюючи фразу: «Я думав, що все буде по-іншому, не так як зараз…» А що вам мішає жити зараз?
Цінуйте ваше життя. Воно ніколи не повторюється, особливо щасливі моменти. Бережіть себе…
Просто, мудро і щиро - цінуйте життя нині! 
намагатимусь))
