Вже я не буду плакати ізнову,
і ще раз, другий раз, і третій
Я буду плакати тоді,
Коли ніхто н бачить того,-
Мої надії і тривоги
Мої безглузді сподівання...
Моя вечірняя зоря!
Скажи мені, ти знаєш все,
Чому іду я навмання,
Із шляху вічно я збиваюсь,
Невже я буду так скитаясь
По світу білому бродить,
Чогось шукать,
Втрачать, ізнову знову здобувать...
Свої трофеї, перемоги,
Свої поразки і тривоги.
Лиш ти скажи всевишнім богам:
Я буду йти по тім шляху своїм убогім...
