Глибоко ранила в груди,
Коли сказала, що не буде
Кохання між нами обома
Почався траур і пора,
Коли нічого робити стало
У розпачі усе пропало.
І втрати вже не повернути,
Як далі має життя бути?
Яку ще покару воно підкине?
Якщо ще друга кине,
То все пропав кинусь з гори
Пройшла любов зів’яли помідори,
Які так тяжко я садив,
Та ще на них зверху лив
Воду брав з криниці
Така любов такі то паляниці.
Вона не знає що втрачає,
А друга знає і чекає,
Що добре кінчиться колись
Плюну і скажу котись.
І кінчилось хороше все
Вона залишила мене.
Тепер один лиш чути спокій,
Ніхто не кине лишній докір.
Цей роман не мав початку
Я зробив закладку
Щоб на майбутнє знати
Як любити і не втрачати,
І нових друзів зустрічати,
Бо просто не люблю чекати
Тих днів веселих, але на самоті
Живий, нічого не зробив собі.
За втрату довго не платив
Та все дізнався получив
Урок не забуду до кінця
Мого нелегкого життя.
2000
