Кілька хвилин
І відкриваєтся завіса
Вийдеш на сцену ти один
І сотні тисяч очей людских
Застинуть в погляді сумнім
Упевнений голос
Коліна вже не тремтять
А час безжалісно втікає
І хотілось благать
Але відлік триває
Кілька хвилин
Для тебе це, як вічність
Ти все життя несеш
В ролі що зараз граєш
Всю ту любов і ніжність
Ти актор театру свого!
Який, там глибоко в душі ховаєш
Ти вигадав собі амплуа
І навряд щось може зміниться
Переконливо ти граєш...
Ти не смієш лукавити з людьми!
Ти твориш так як є
Хоча насправді ти інший!
Та промова твоя
Не видає це за дійсність!
Плачеш, смієшся
Тремтиш, кричиш
Ненавидиш, радієш...
І хтось подумає-
Так, це я..! це ж про мене!
І серце в тебе стине
Сльози на очах...
Оваціями зал радіє
І в ногах твоїх
Лежать мільйони квіт...
Вистава скінчилась
Спустів зал
Завіса закрита
А ти ще так багато
Сказати мав...
Ці сотні тисяч очей людских
На віки вірними остануться
І не здогадається ніхто
Що ти інший, не такий
Але життя твоє пустим лишається!
І ти ридаєш...
В дзеркалі змиваючи грим
І що разу звертаєш
Де не чикають-
В пустий, холодний дім...
