ти був Лялькар - я була лялька,
ти мій творець, що дав мені життя,
крім тебе я нікого не кохала,
хоч добре знала, що у тебе не одна...
ти смикав за нитки, я чемно підкорялась,
ти бив, я думала,що заслужила це.
окрім такого іншого життя не знала
привикла я до болі, от і все!
та з часом лялька надоїла,
навіщо гратись зі старою, якщо є нова?!
ти викинув в смітник, понівечене тіло,
колись була богиня, а тепер - сміття...
нова з'явилась у житті твоєму,
вона тепер кохана Лялькаря,
і як моє, ти вилікуєш її тіло,
але погубиш душу і життя.
не можна грати почуттям людини,
синці на тілі приховає макіяж,
та в душі ран не зможе загоїти,
ніхто: ні відстань, ані простір, ані час...
Вав....Круто....Це щось неймовірне.
