Ти пішов і сонце зайшло,
Забравши з собою все тепло,
І звіявся розлуки вітер,
І сльози течуть - не витру.
Бачу, як сонце вмирає,
І серце болить, не відчуваю.
Перетворилася весна у осінь,
Стискають серце смуток, сльози.
Твій образ з пам’яті стираю,
Зникаєш з серця, я тебе не знаю,
І знати більше вже не хочу.
Забудь, що мають колір мої очі,
У них навіки гроза поселилась
Так боляче, що знов я помилилась.
Покинула мене твоя весна,
Не хочу бачити тебе у снах.
Не підніму очі до неба,
Бо ним ти ніколи не був,
Лиш любов’ю серце торкнув.
Колись пробачу все тобі,
Та серце не забуде біль,
З новим коханням він пройде...
Ясність очей моїх забудь,
Там небо більше не живе.
Ти в очі дивишся мені,
А там в душі на дні
Ти бачиш каламуть.
2009р.
добре, що цей вірш написаний у 2009 році, значить тепер вже не так болить
Litera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так приємно шо читаєш, заходиш
Так, я не помилилась, коли писала, шо з новим коханням біль пройде
але краще, шоб не боліло від кохання взагалі, а шоб воно приносило тільки радість, щастя і приємні моменти і почуття
