Там сонця буяють концерти
Бадьорого променя нерви
Там мрії про казку не вмерли
Там небо розсипало перли…
Там води пустелю затоплять
І паростки в стежку сплетуться
Дерева напоєні сонцем …
…до сонного неба сміються
Там ластівка крильця полоще
В калюжі смарагдово-синій.
Співає пісні милозвучні,
Купаючись в сонця промінні
Там ноги босоніж ходили
В травах дощово-срібних
І пальці лічили години
Думок від будь-чого вільних…
Там чортиком руки стрічались
і серце у них калатало…
Бо очі печалі боялись…
А щастя на двох вистачало…
Там небо розсипало перли
І сонце ласкаво сміялось,
Там двоє хотіли померти…
не так, як хотіли ми, сталось…
Ті двоє, ми думали, вмерли
стрибнули з розмаху в бетони,
в містах закувалися в петлі...
погрузли в вокзальних вагонах....
Чи, може, втопились у вічності
й забули про давню обітницю.
Вони ж бо гадають, що скінчено
той шлях, що був лиш піввідстанню??
*********************************************
ще досі на думку приходить
із звуком осіннього листя
та пісня, що душу тривожить..
та пісня зі знаком "колись-то".....
