Шурхотить десь шкаралупка світу.
Миша сточує час,
тоншає місяця скибочка біла…
Співає цівка срібна,
Скручують пальці безупинно нить,
Якою зв’язувати долі,
Зашивати діряві кишені,
Виплітати панчішки,
І просто нанизувати намистини днів,
Так, мов для забавки, чи для краси…
І щоб коли бігти,
Разки танцювали звабливо на грудях.
Руки твої і очі - всі там…
Бурштинові краплі сонця
В'язати в купку, в букети,
У квітчасті віночки, у заячі стежки…
Трудяться пальці.
День у день безкінечно смичуть кужельце.
Веретенце співає вічну пісню буття,
Намугикує в такт йому ніч заклинання любовні.
Вплітає візерунки фантазійні
І магічні знаки у жмути волосся,
В сильні руки вшиває чуттєвими дорогами судини,
У стан молодий пружні м’язи вживлює,
В серце струмінь кохання вливає,
І батіг, щоб волю свою гартувати!
А мені ніч виплети зірчастий гамак,
Липових гілок не пошкодуй!
Вербових гнучких тенет наплети,
Вензелями дубових гілок уквітчай ложе коханців.
І місяць сховай у кишеньку нагрудну,
І до ранку залиш …
Бо папороть квітне,
Веретенце співає,
Намистини танцюють на грудях…
Ніч...
Така ніч, яких уже не буває!…
28.06.2011р.
А тут начало бесподобное. сразу ухи навостряются, и ожидаешь сказку.
Я вот тут не поняла:
"А мені ніч виплети зірчастий гамак" - я вижу два варианта: "ніч" як звернення (коми загубилися?) ) ) або "мені ніч виплести зірчастий гамак" щоб ніч читалася як прислівник, такий чудернацький, сором"язливий)
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спасибі за коментар, коми губляться, ніякої управи на них немає...Мене завжди радують Ваші візити!
