Оранжева лампа. Дитячий годинник.
Показує вісім, показує п’ять.
Крутнеш циферблатом –
гойдається стрілка…
Години-сніжинки у безвість летять.
Захочеш – і вечір, бажаєш – і ранок.
Дитячі надії, дитячі думки…
Змирившись зі світом, звикаєш до зради,
Черствієш душею, вставляєш замки.
Крутнеш циферблатом…
Згадаєш, заплачеш,
Як плакав у вісім, як плакав у п’ять.
Ця іграшка, може,- бальзам для дорослих,
А може… Розбити! Зламати! Нехай,
Нехай не лікує, нехай не тривожить…
Навіщо ці рухи? Навіщо ця гра?
Заплакати так вже ніколи не зможеш,
Бо мрії обвисли, й на серці гора.
Скоріше сховати! Подалі від лампи.
Літа хай повільно у безвість летять.
Дитячий годинник нехай у шухляді
Показує вісім, показує п’ять.
Як ніжно і зворушливо,пане Василю... Світла пора дитинства-безтурботна,казкова,веселкова! Де ще ми почувалися такими щасливими,як не в дитинстві!..Ті спогади такі теплі і водночас сумні,бо той прекрасний час вже не повернути...
Василь Кузан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світла пора дитинства-безтурботна,казкова,веселкова! 
Де ще ми почувалися такими щасливими,як не в дитинстві!..Ті спогади такі теплі і водночас сумні,бо той прекрасний час вже не повернути... 
але 
Час невблаганний, його не зупинити. 
