окупована права півкуля,
засіяна сумнівом, зорена й зморена,
тиша окріп обіймає в дірявій каструлі,
холодно й трішечки зоряно.
тягнуться нетрі павучі з паролями,
літери в сповіді збиті.
гори високі покинуті троллями,
тануть сніги в мережевім кориті.
ситі собою, у пошуках істини
янголи плачуть у рупор.
нам благодать за брехню буде зіслана
(з крильми замріяні трупи).
ясність оманлива й спокій утрачений
(Господи... знову уламки)
вірші таємні й дощі передбачені -
("доброї ночі і ранку!")
сипляться радощі смайлами сонними,
зціджуєш мед алегорій.
місто затьмарене все лампіонами,-
скільки ж таких є історій?
я перечитую вірш твій ледь зморена,
потім до спогадів скотчем.
дощ ущухає...
і трішечки зоряно,-
завтра...
і "доброї ночі"...
