Нагідки, сонця вартові,
Встеляли стежку край городу.
Неначе промені зорі
Сплелися в їх чарівну вроду.
Роса ховалася на них –
Допоки день вже не покличе.
Пелюсток жовто-золотих
Краса жива і таємнича.
А ще, смарагдові вогні
На тім барвінковім волоссі.
В садку, де линули пісні -
Пташок і вітру двоголосся.
Плоди червоні одягло
Гілля вишневе біля тину.
І біля копанки мов тло,
Згадав заквітчану калину.
Тепло неначе навесні,
Блукала радість нишком в серці.
Нагідок квіти запашні
У згадку цю відкрили дверці.
а я сегодня возвращалась из Москвы в Николаев... и по дороге,где поля с подсолнухами.... вспоминала Вас, Андрей) и Ваши Прекрасные стихи о природе)"Подсолнухи и Облака" для Вас)
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
