Знаєш моя мила, ми не помремо в цьому місті,
Хоча для нас вже куплено і вирито могили поруч.
І ті, хтовираховує для нас ці календарні місяці
Загубиться в історії одним великим промахом
Знаєш, ти ніколи не цвістимеш для мене в червні,
Поміж білим жасмином я не знайду твій запах морфію.
Ти куритимеш люльку і в дим видихатимеш рими,
В твому соці житимуть освячені спогадом риби.
Ми не зрадим самотній посуд в квартирі,
В ньому стигне вся пам’ять незнаних пророків.
Ти купуєш в сітках вітчизняні брудні апельсини,
І лікуєш їх кольором ранкове осіннє сонце.
Знаєш моя мила, колись ми помремо разом,
Я шукатиму тебе на всіх вінтажних вокзалах.
Ти зариєшся в землю і пустиш собою коріння,
А із нього ростиме твоя цнотлива правда.
І коли я знайду твій слід зернистого серпня,
Що розкинеться житом на сірих асфальтних дорогах.
Знаєш, моя мила, я тебе сховаю у серці,
Ти розквітнеш жасмином крізь мої випрані очі.
