Трава – мудрець, що гнеться під поривом вітру,
Єднаючись із ним в одному напрямку,
Та в сутності вона – трава. І хоч росте деінде,
Та пророста корінням в глибину.
Схиляється перед могутністю природи,
І все росте, щоб потім дати місце іншим,
І тягнеться до неба вище й вище,
Хоч і затоптана ногами грішних.
Повинні так і ми – рости углиб корінням,
Стояти твердо на землі і відчувати серцем
Могуть Отця, і Сина, і Святого Духа,
Іти смиренно, і тоді озвуться,
Озвуться, у душі людини кожної,
Хто у серцях своїх молитву віднайшов,
Та в розумі не лишить місця темним помислам,
Чесноти три: Надія, Віра і Любов.
́́́́́́
