Тобі хочеться кричати, плакати, бігти, не важливо куди, головне бігти...вирвати серце і кинути геть...пригнути з мосту, чи просто лягти на асфальт та заснути...виключитись, про все забути... Ти давиш себе всередині, збираєш емоції до купи, розвертаєшся і йдеш, подаючи вид ніби нічого й не було...адже ми ніколи не показуємо свою слабкість... ми ті хто ніколи не скаже, що в середині пекуча біль...ми ті хто завжди посміхається... ми ті, хто дарує іншим радість незважаючи на рани що ніколи не заживуть...