«І коли спустився Мойсей з гори
І побачив тільця золотого
І танцювання, то запалав гнівом
І розбив скрижалі під горою»
/Біблія. Ісход./
Під заключні акорди осені,
Віщува́льних вітрів завиття,
Увійшла пізня гостя непрошена
В сталий за́тишок твого життя.
Мов пташина якась дрібна,
Що одбилась випа́дком од зграї,
Причаїлась тихенько скраю,
Занепокоєна і сумна.
А в квадратній іконі вікна
Білий Дух Небуття витає,
Білим холодом накрапає,
Наче хрестить дерева голі –
У кватирці свинцевої волі
Безнадії молитва тужна.
Штивний профіль на тлі вікна,
На чолі тихий відсвіт печалі, -
Мов розбиті за зраду скрижалі
Хоче в ціле зібрати вона.
Пізня гостя твоя потайна –
Хто вона?
Відсахнулося серце зряче,
Прахом стали пра-праписьмена,
Так-но з покуття, як зо сна,
Підвелась голова бичача –
Золота голова бичача.
…А в квадратній іконі вікна
Білий Дух Небуття витає,
Біла скрипка прощальну грає –
Відсповідує крони голі.
У кватирці свинцевої волі
Безнадії молитва тужна.
