Де течуть Тиса та Ріка
Стоїть велична твердиня одна.
...
Славний Пинтя опришок,
Воїн-розбійник лісів,
Полюбляв грабувати палаци
Та Чужих недобрих панів.
Якось Пинтя опришок
Потрапив в руки панам.
Посадили його до темниці
На розсуд голодним щурам.
Подумав Пинтя опришок:
"Треба себе рятувати".
Розгніваний, виламав двері
І подався потай тікати.
Зібрав Пинтя братів Опришків:
"Гей! нумо ідем гармату клепати!
З рідних Карпатських земель
Чужинців зайд виганяти!"
Вирізали Опришки дерев'яну гармату,
В ковані обручі затягли
Котять її на Чебринську гору,
Щоб стріляти по твердині змогли.
Наказує Пинтя опришок:
"Заряджайте в гармату кам'яне ядро.
Нехай пани пам'ятають:
Опришки – захисники краю цього!"
Поцілили Опришки в твердиню
Та заледве пошкодили дах.
Пинтя крикнув: "Най тя грум поб'є!
Сипте більше пороху – розіб'ємо їх в крах!"
Залишили Опришки замок в руїнах,
Радіє тепер вільний народ.
Прославляє розбійників і Пинтю,
Не забуде тепер своїх воєвод.
...
Де течуть Тиса та Ріка
Стоїть твердиня в руїнах одна.