Все почалось в врожайнім часі,
Усі не жадні в добрім слові,
І ніби були в одній расі,
І більше того однієї крові.
Та пам'ятайте добрі люди,
Зрадник був і завжди буде.
Зі ста овець одна паршива,
З одної краплі буде злива.
Весною це горе настало,
Неначе
грім серед ясного неба,
По селах ходили, останнє зерно збирали,
У кого багато, тому ще більше треба.
В найбільшім жахітті собі не уявиш,
По селах живі мерці ходили...
"Що знайдеш, те собі і звариш"
Для них життєвим правом зробили.
Де ті кати мого народу?
Що так жорстоко повелися,
Скількох людей лишили роду?
Не бійся брате, підведися!
З думок літає лиш одна,
Які жорстокі ці тирани!
Не нам судить, хоч і болить душа моя,
Над ними суд іще настане!
