У вічних карпатських горах,
Під час кривавої війни
Помер хоробрий воїн,
Від ворожої стріли.
Колись він рідну землю захищав,
Коли нападали люті вороги,
І Праві завжди шану віддавав,
Щоб Боги її вічно берегли.
Тіло його тепер земля сира
Душа – в Ірій відійшла.
Там він буде вічно з тими,
Хто в силу Сварги свято вірив.
В царстві вічного світла,
Зустріне він древніх предків своїх.
Відчує вічний подих Свободи,
В битвах оберігатиме братів ще живих.