Ти задоволений?
Мабуть, усе вже зроблено?
Ти будеш знову пити,
Не відчуваючи… і не любити...
Куди, скажи мені, подівся твій запал?
Куди поділося твоє те рвіння?
Твій сенс життя кудись пропав,
Не проявив до нього ти терпіння!
Чому ти служиш як той пес?
Чи ти забув, мій друже?
Цей образ доброго нічого не принес!
Вбиває твоє серце дуже-дуже…
Ти запитай себе спочатку – так чому?
Невже тобі хтось заважає?
І знайдеш відповідь лише одну:
«Тебе такого – світ вже не сприймає...»
