Я хочу лиш момент
Бо це життя немов цемент
Тверде і сіре не цікаве
Агов де те що було кучеряве?
Воно вело мене
Торкалося тебе
І тут лиш загадка вона
А відповідь лиш так і ні - одна!
Та я не знаю чи кохаю
Бо серце своє я давно ламаю
Коли так хтілося минулого
Втекло, лишивши потонулого
Від п,янкої думки,згадки
Мені так нудно, навкруги загадки
Так тяжко стати і сказати
Чого живеш? Невже пора усе порвати
Забути все присісти там
Де буде спокій лиш я сам
І це вдається але драми
Я так не можу не загоїлися старі рани
Дитина, можливо, й ні, це вам судити
Та я пройшов усе, те шо вам не оцінити
Так не було мені погано
Я слухаю щодня Ногано
Я пишу, гортаю сторінки
А в голові без тебе кам,яні сітки
Вони все меншають ковтають
Ковтають в себе й не затихають
Кричать, що голова гуде
Кімната вже не та - буде
Буде - стогнати пора копати
Себе і з бруду потрібно розкопати
Та він великий а я ще постараюсь
Я обіцяю я не впаду і не зламаюсь
Пройду усе шо на шляху, можливо
Усе- не знаю це як буде важливо
Чого пишу таку фігню?- себе питаюсь
Можливо це усе за шо я так тримаюсь
Колись я зрозумію та це колись
Я так зрадію і поскидаю все з полиць
Можливо це з полиць і не найкраще слово
Що я в собі знайшов та вставив я його понтово
Ви сумніваєтесь!- я знаю
Моживо хтось мене спитає чого я лаюсь
А я скажу життя таке противне
Нічого в ньому не знайду і слова- позитивне
Чогось вже не хватає
Хватає але не в моєму в моєму лиш усе минає
Минає мимо і мене не знає
А я стараюсь і воно це знає
Та чомусь так і стоїть саме
Таке воно можливо без лаве
Це ви вже думайте читайте дальше
Я зупенюсь коли піде сплошна вже фальша
А до цієї миті вже не довго
Я тут подумав що мене так тягне в Конго
І Африка мене пойме а може й ні
Чому я так все пишу ховаючись в пітьмі
Я хочу спеки,сонця й небо чисте
Широке як рукава річок іскристе
Це не кінець і не початок
Та я не дочекаюся палаток
Природи,озера і гір скелястих
Таких далеких мов кулястих
Ось так я пишу ось так думки мої пливуть
За мною вони тебе шляхами моїми тягнуть
Чому чому чому я йду і йду!!!
Бо все таки це не кінець бо я ще йду
Іду широкою ходою сам
Такий веселий собі малесенький пацан
А ті рядки зупиняться колись чи ні?
Питання прокручується мов у кіні
Я допишу ще цей останній стовпчик
Та у мені ще стільки строчок
І я ще допишу колись
Коли вже цей кінець та ось він ти не злись!
