Слабкість чи особливі моменти нашого життя
Доброго вечора!Мої любі сновиди це привітання викликане тимчасовим нічним натхенням:місяцем.Незнаю із чого розпочати тому одразу перейду до суті:виголошення субєктивної думки автора цих рядків:"Цього разу до роздумів над чимсь буцімто важливим підштовхнула моя подруга,котра несподівано відкривши прекрасність місяця,що освітлював небосхил цього вечора повідомила і цікавість підштовхнула вийти глянути.Дізнатись,що викликало таку приємну посмішку на її обличчі.Дуже радий що глянув вище ніж зазвичай та у винагороду зміг насолодитись виглядом наче звичайного супутника нашої планети.Втім чимось він завжди заворожував та дарував цілий вихор найнесподіваніших думок.Ця ніч не стала вийнятком.Відкривши двері та сівши на поріг увімкнув мелодійну музику та вирішив віддатись владі роздумів.Втім чомусь вони не клеїлись,а рука сама тягнулась набрати на телефоні номер однієї дівчини голос,котрої був так необхідний цієї секунди,хвилини,години та миті.Знаєте дививожно наскільки це почуття було сильним та водночас несподіваним,адже серед десятків інших записів у телефонній книжці обирав без навіть найменших коливань саме той котрий ніколи не приймав викликів.Стало сумно,замислився...Всетаки люди надзвичайно дивні створіння та бачачи щось істинно прекрасне відчуваємо потяг поділитись цим видовищем із близькою серцю людиною,а якщо не вдасться то зявляється розчарування та можливо біль,що не не в змозі подарувати ці особливі миті звичайного споглядання незвичайного неба.Дивовижно,але саме у такі миті по-справжньому усвідомлюєш кого хочеш бачити поряд,а хто лишень для короткочасної розмови з метою убити краплинку вільного часу.Адже по-справжньому самотнім можна бути і маючи сотні знайомих та друзів.але не маючи людини із котрою захочеться поспілкуватись у таку особливу мить.Тому цінуйте якщо маєте особу якій хочете віддати частинку цього невимовного простого щастя,а натомість отримати частину її дущі,яка зігріватиме та навіки складе компанію твоїй.Порятунок від самотності,а може щось більше?Бажання врятуватись від моменту коли залишишся сам-на-сам із власним я?Звісно ж так,але сподіваюсь що не тільки це.Можливо незважаючи на усі погані риси характеру,егоїм та лицемірство,кориливість...Усеодно прагнемо давати людям краплинку щастя.Дарувати та отримувати не менше радості ніж одержувач.Хіба не дивовижно?Настільки ясно бачити різницю між важливістю у твоїй свідомості різних осіб?Так.Адже натомість довгим роздумам та підрахуванням плюсів й мінусів достатньо відчинити вікно та заглянути у небо.І навіть якщо ця мить триватиме секунду,але прояснить свідомість не гірше ніж кілька діжок елітного елю та кілька психологічних сеансів.Інколи варто кількох секунд щоб правильно прийняти рішення котре зробиш помилкого і після кількох років безперервних думок на цю тему.Дивовижно,але це правда.Знаєте не потрібно шукати порад у словах та настановах інших.Природа інколи найкращий порадник.Чому?Тому що не навязує свої погляди чи наче правильні варіанти котрі змушує обрати,а навпаки підштовхує нас робити усе самостійно та дає натхення для дій спрямованих на саморозвиток та усвідомлення усієї помилковості у минулому на перший погляд правильних девізів.Лишень придивіться до начебто буденних явищ котрі супроводжуються сучасний ритм життя і зрозумієте всю особливість та силу приховану за невидимою скатертиною,котра відштовхує погляди від найцінніших призів.Втім не варто лякатись філософських слів котрі висловив раніше.Зупиніться на хвильку та спрямуйте погляд у області котрі раніше без сумнівів оминули б.Сумно,але більщість людей вже не вдивляються у небесні простори в надії почерпнути звідти натхення,а бачать лишень те що відбувається у тісних рамках завчасно спланованого світосприйняття.Часто ми взагалі не помічаємо усієї прекрасності цих факторів життя.А хто у цьому винен?Сучасний ритм,політика,поступова деградація свідомості?Звісно ж так.Але не тільки виголошені причини,котрих звісно ж дуже багато,але основна:байдужість.Саме вона є найсильнішим моторчиком котрий рухає у протилежному напрямі,гальмує наш шлях до мрій та цілей.Адже деякі у погоні за постійною вигодою,максимальною зарплатнею та прибутком поступово втратили здатність бачити у палахкотінні вогнища щось окрім звичайного фізичного явища.Можливо звучить трішки фантастично і можете посперечатись із правильністю висунутих гіпотез.Якщо чесно маю надію на те що спробуєте оскаржити наведені думки,а у процесі встигнете обдумати правильні чи ні слова прочитали у цьому творі-роздумі і хто зна.Можливо й визнаєте своїм дивізом одну із "надзвичайно мудрих фраз" котрими так і сповнений даний витвір мистецтва.Я бажаю вам позбаватись від сили котрою тепер часто вважається пофігізм та відкрити серце для навколишнього світу.Адже якщо зможеш це зробити то відчуєш справжній смак існування.Адже не варто шукати своє щастя у випивці,лицемірстві та гламурі...Інколи достатньо просто поглянути навколо і зрозуміти що живемо не у бездушній пустелі,а навпаки у хащах сповненими несподіваних сюрпризів,варто тільки усвідомити що усі розваги придумані людсвом у продовж свого розвитку(або на мою думку у цій області була тільки деградація)розваги,часто лишень марне витрачання часу,але якщо забути про них та відправитись кудись на природу то відчуєш піднесення... Сила й свіжість переповнять твоє тіло та душу.Не будьте байдужими пофігістами!Навчіться бачити більше ніж звикли та шукайте щось надзвичайне у наче буденних речах,якщо вдасться то не пошкодуєте.Природа це наш друг котрий дасть натхення та спокій незважаючи на нащі промахи та поразки,подарує силу та за допомогою рішучих дій змусить нас замислитись над ходом існування.Відкрийте своє серце для світу та якщо пощастить то будете щасливими,а якщо ні то станете мудрими і звісно ж це запозичена із одного демотиватора цитата,але як на мене тут вона дуже доречна.Сподіваюсь із усіх думок котрі озвучив у раніше сказаних рядках змогли уловити вірну та принаймні замислитись над плином свого життя.Це був як завжди ваш,Вова Прайм.
