Коли мені було п’ятнадцять,
ти мав і досвід, і вагу.
Я ж тільки бігала на танці
і засмагала на даху.
Ховала від батьків помаду,
щоденник зрідка, табель теж.
Я не уміла дати ради
думкам і згарищам пожеж.
Ти ще не був тоді на схилі,
хоч третій шлюб тріщав по швах.
Цікаво, як життєві хвилі
загнали нас під спільний дах?
Я нині з досвідом, принаймні,
нема ні згарищ, ні пожеж.
Твоя ж вага, пробач, між нами,
давно сягнула всяких меж…
Так, як заявив, що не поет оцінок таких ставити не буду, хоча б поставив. Експромт не по темі
Вага і справді немаленька
У нього...і у мене теж.
Впихаю в лати потихенько,
та хіба все оте впихнеш?
Софія Кримовська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ось так... здавалось простими словами... а все життя перед очима... 
