Вернувся все ж до мене соловей.
Натьохкався сердешний, нагулявся.
Десь там далеко від моїх очей
На солов`їх заморських залицявся.
А може й бідував на чужині,
Співав про те за морем без зупину.
Скажи, нарешті, пташечко мені:
То де ж твоя насправді батьківщина?
В якім, зізнайся, рідному краю
Своє гніздечко уві сні ти бачиш?
А за любов і відданість чию
Дзвінкими переливами віддячиш?
Мовчить, про щось задумався артист -
Не знає, певно, що на те сказати.
А може взяв кленовий чистий лист
І нишком став комусь пісні складати.