В сухому залишку очей
Уже не крешуть блискавиці,
Лиш тінь журби пливе в зіниці,
На тлі недоспаних ночей.
Там, у зашерхлій глибині,
Ще випаровується втома
І болю давнього судома
Лягає попелом на дні.
І не бентежать більше зору
Яскраві барви весняні,
І краєвиди в далині
Розбудять серце ще не скоро.
Пливе печаль у далеч сонну
На гайворонячім крилі,
Де теплі віддихи землі
Стають туманом безборонно.
А все була тому виною
Коханим зраджена любов,
І словом зранена на кров
Душа, у кривди під стіною!
Думки, холодні, як вужі,
Ще слова теплого шукають
І десь у безвісті зникають,
Неначе привиди чужі.
Ще біль невичахлий пече
І зрада віру підкосила,
Та вже ярить життєва сила
В сухому залишку очей...
Пливе печаль у далеч сонну
На гайворонячім крилі,
Де теплі віддихи землі
Стають туманом безборонно.
і в другому рядочку додайте букву "у" в слові "крешУть"...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00