Я тримаю в руках серце. Воно маленьке і беззахисне, легенько тріпоче в моїх руках. Але це серце лева. Хоча леви на перший погляд страшні і зубаті, та все ж у них є вразливі місця. Але один лев довірив мені найцінніше. Я боюся поворушитися, аби не зробити цьому серцю боляче, але так не завжди виходить… шкода… Що мені робити з ним? Жахливо боюся його загубити, поранити, або вбити. Божеволію від такої відповідальності. Не звикла я тримати серця в руках. Куди мені, маленькій сірій мишці до лев*ячого серця. Але потрібно щось вирішувати, серце ж незахищене. Куди б то його покласти? В шухляду? Там страшно і темно. На вікно? Ще випаде. А може на столику? Та ні, прийдуть гості то ще вкрадуть, не віддам. Довго ходила мишка з серцем лева і вирішувала куди б то його покласти. І вирішила. Покладу но я його в найбезпечніше і найдорожче місце, там де йому буде не самотньо, біля свого, мишачого серця. Хоча моє серце й маленьке і боїться всього, але заради Друга піде на все. І мишка поклала серце до себе в душу, там де було і її серце. З того часу в ній билося два серця: лев*яче і мишине.Вона більше не боялася нічого і нікого, була сильною та відважною і берегла свою найбільшу цінність. Отака вона, мишка з лев*ячим серцем.
