Ти емігрант,
усе твоє життя -
це еміграція.
Постійно за кордоном
і вічно у прострації.
Сумуєш за родиною,
за жінкою, дітьми,
душа до дому проситься,
але твоя дорога
пролягла зовсім не туди.
Ти завжди у роз'їздах,
у потягах живеш,
свій закордонний паспорт
понад усе ти бережеш.
Ти звик вже до кордонів,
тобі на них начхати,
чи залізничним шляхом,
а чи в повітрі,
тобі приходиться
їх завжди проминати.
Адже потрібний заробіток,
сім'ю прогодувати,
така твоя робота
постійно подорожувати.
Сумує серце за домівкою,
за рідними стежками,
якими ти малим
ходив колись з батьками.
Якими бігав з друзями,
з коханою гуляв,
але прийшов той час,
коли ти емігрантом став...
