Секунда мимовільно йде
І час усе пливе й пливе
А сонце впало,десь в ніде
І вечір наступає вже
Хоч місяця немає ще
Сидить дівчИна і сумує,
Їй холодно і вітер дує
Коханого не видно ще...
Надіється тому і жде
Коли ж він таки прийде?
Питання не зачепить і пройде
Але кохання не мине...
Усі й усе полине
У душу неупинно
У неї безневинну
Грішну і щасливу
Почався дощ і перейшов у зливу
Та капля на щоці не з неба зовсім
Ця капелька вже у руці невдовзі
І завмирає вже ця мить
Хоч серце в грудях ще дзвенить
Всьо забий я замахався
Прийшов й сказав такі слова
Та я в натурі заїбався
Її убило це порізало немов на дрова
Минув цей день, а там і другий місяць вже пішов
Так само як і він повз неї десь пройшов
Та труднощі не поламають й вона це знає
Тихо на самоті кричить, себе картає.
Чому це так в людей буває?
Одне за одним питання виникає
Вона себе ще тішить бо спогади ще є
Будують життя як ластівка гніздо це в,є
Такі її думки це все кохання
Настане і відверте повстання
Вона стає з колін та не приниженна
Не зламана і не обестижена
Такий її упертий і не легкий характер
Не поламав цей серв ,,КОХАННЯ,, бо не хакер
Не розумів що сталося і де усе пропало
Вона пішла назавжди.А серце в п,ятки впало
Що п,янка робить із людьми? - себе ж вбивають!
Цього не розумів тоді, як від кохання лиди помирають.і
