Ніч, і вітру свист тишу розбива,
Зайвими умить стали слова.
Йду вперед, хоч мій шлях огортає пітьма:
Я шукаю те місто, якого нема.
Той, хто заблукав, знайде там свій дім:
Місто відкрива двері усім.
Зігріває дорогу лиш думка сама:
Я крокую у місто, якого нема.
Мрій нездійсненних вийшов строк,
Тепер мій рок
Лиш мить сховала.
Та щоб зробить останній крок,
Один лиш крок,
Життя замало...
На який тепер сподіватись дар?
Доля нанесе раптом удар?
Хай це так. Та можливо - скінчиться зима,
І знайду я те місто, якого нема!
Мрій нездійсненних вийшов строк,
Тепер мій рок
Лиш мить сховала.
Та щоб зробить останній крок,
Один лиш крок,
Життя замало...
26 августа 2011
