І думки – полин, і слова – тротил,
І нав’язливий грім перкусій…
Хлопчику, не ламай мені крил,
Бо іще, не дай Бог, зірвуся…
Бо туман непевності до колін,
Бо на небі за п’ять четверта,
Бо життя працює в режимі змін,
Бо ти бачиш, яка я вперта…
Речі ніколи не зможуть зміниться –
Спробуй дійти до тями…
Хлопчику, в тебе на правій ключиці
Дивна родима пляма –
Так, наче Бог залишив послання,
Смайлик на номер тіла,
Мабуть і в тебе бувають стани,
Коли ламаються крила…
Бачиш, і я буваю жорстокою,
Бачиш, множу осколки,
Ти витер межі мого неспокою,
Я ж зірвалась із голки…
Я так боялась об світ порізаться –
Ніжність без пут – ножівня.
Хоч і не сильна в законофізиці,
Та впізнаю тяжіння…
Як відчуватись в цій фазі місяця?
Як дійти твого рівня?
Хлопчику, ночі більше не буде
В небі за четверть п’ята…
Бачиш у світі є й інші люди,
З якими можна не спати…
Жалко паренька 
