Я ніби Папороті Цвіт,
Що в темнім лісі жде своєї ночі,
Коли нарешті той прийде в життя,
Що мого трунку скуштувати хоче...
Коли бажання огорне його...
І крізь роки пройде він,
Крізь тернини,
Для того, щоб відчути, де воно...
Кохання щире, що поповнить сили.
Прокинься врешті від життя –
Збагни чого душа бажає...
Та забери мене із небуття
І серце знову цвітом забуяє!
Не в силах більше жити у пітьмі,
Не хочу смутку бачити і горя...
Лиш для кохання я бажаю жить –
Для того, щоб всміхнулась доля!
Щоб знову в серці вогник запалить
І вже ніколи не згасати під дощами...
Я для коханого бажаю жить
І кожну мить ділитись почуттями!!!
