Я ішов по засніженому місту
І шукав у кожній дівчині Тебе
Ну хоча б частинку, маленьку часточку
Хоч щось, що б нагадувало мені Тебе
Та все дарма
Ти пішла від мене на завжди
І Тебе уже не повернути
А так хочеться
Пригорнути, сказати теплі слова,
Знову відчути аромат Твоїх губ.
Вони завжди пахли кавою…
Не знаю чому, але мені так здається
Хорошою, терпкою кавою.
Арабіка. Так, саме Арабіка.
Чому? Не знаю. Можливо тому, що тільки її назвузумів пригадати
Це смішно.
Знаєш, коли Ти пішла, я ненавидів Тебе,
Хоча і любив водночас.
Я до тепер не можу збагнути чому так???
Де справедливість??? твою мать
За що Ти так зі мною…
Але Ти не винна
Це все та безглузда аварія
Як мені Тебе не вистачає
Я ще до тепер не можу Тебе хабути
Не можу вгамувати весь той біль,
Лють, все те що накопичилось в мені
За цих довгих три рокибез Тебе
Я так не можу більше.
В кожній дівчині я шукаю Тебе,
А не знайшовши я просто розчаровуюсь…
Так, я знаю, це не правильно
Але я не можу нічого з цим вдіяти…
Або просто не хочу
Тай для чого???
Я хочу любити Тебе одну
Тільки Тебе і нікого більше
Тебе…Тебе…Тебе…
Та уже пізно… Я не в праві щось змінити…
Чому, Господи. ЧОМУ???
Хочеться плакати. Довго і голосно
Просто ридати і щоб по щоках котились крокодилячісльози.
А знаєш коли крокодили плачуть? Коли вони їдятьсвою жертву.
Не знаю чому так, але факт залишається фактом.
Та я не плачу. Я ж не крокодил.
Тай не зміг, навіть якщо б і захотів
Просто немає сліз
Усе виплакав. Чи може просто став черствим…
Не знаю. Не мені судити.
Знаю тільки те, що я ще досі Тебе люблю…
