Навколо світ уже не спав:
Усе у сонці потопало,
Мелодією вигравало,
А вітер польку танцював.
В пориві бистрої ходи
Він швидко промайнув майданом
І злився в танго із фонтаном
Під чисту музику води.
А потім, підхопивши час,
Вітер у парк влетів зі свистом
І закружляв з опалим листом
Поміж дерев одвічний вальс.
А далі: перший поворот –
І вже дорогою стрімкою
Поміж авто, що мчать рікою,
Танцює весело фокстрот.
З розбігу вилетів на міст,
Позагравав до перехожих.
Між них знайшов на себе схожих
Й затанцював із ними твіст.
А з мосту вмить на парапет,
Що оперізує будинок,
І довгих декілька хвилинок
Ще танцював нам карапет.
Ну й вітер! Ну, скажу, мастак!
Такого я іще не бачив.
А він кружляв, а він козачив
Гопак, лезгинку й краков’як…
В промінні сонця день згасав,
Кружляв у танці вітер містом,
І був він славним танцюристом,
А я йому аплодував.
