Мені сниться , як Ви приходите додому,
сідаєте поряд і мовчите.
На обличчі втома така питома,
така глибока. Поглинає мене
цілком. А я теж ні слова сказати не можу,
заціпеніння якесь чи що.
Мені важливо, щб Ви були поруч,
щоб я відчувала Вас, а натомість
Ви знову йдете.Ви знову ніхто.
Я прокидаюсь спустошена,
як корзина.
Чому ж не дитина,
не люба дитина.
Чому ж не закутаюсь пальцями
в вуса.
Колючі, та лагідні.
Зараз боюся.
Лягаю додолу і пам'ять копаю,
вишукую речі, мізерні деталі,
я згадую Вас.
І отак засинаю.
У снах біля дому сідаю й чекаю,
коли Ви прийдете.
А Вас вже немає.
Й чого я, наївна, чекаю.
а хіба було б краще якби не було кого чекати, якби не було про що згадувати? будь які уроки що дає нам життя дуже важливі і цінні навіть якщо вони болючі
ne ta ale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00