|
- Вибач - сказала Майя виходячи з моєї квартири.., а я.. я ще довго не могла переварити її слів.. Як вона могла..? І хто він..? мене мучили питання..
Перед очима почали виринати картинки.. два роки ми прожили разом..
Хоча, мабуть, самим яскравим моментом, я досі пам’ятаю все до останньої секунди, була наша зустріч.
Вона підійшла до мене в барі.., така на перший погляд непримітна, тендітна, брюнетка, але ці темно карі очі поглинули мене відразу. Ця дівчина просто взяла мене за руку і повела за собою.. не знаю чому, але я мовчки пішла за нею.. Коли ми вийшли, повіяло прохолодою.. дивно, на дворі жовтень, друга година ночі, а враження ніби літня ніч..
Виявилось вона жила на сусідній вулиці.. ми піднялись до неї..
В ту ніч не було сказано ні слова.. та й навіщо були слова, все й так було зрозуміло.. Було вивчено кожен сантиметр тіла.. кожну родимку.. Запам’ятався кожен стогін.. кожен вигин спини.. кожне тремтіння.. В кожному своєму прояві вона була прекрасна..
Це був мій перший раз з дівчиною.. не те що б колись я мала якісь перестороги на рахунок цього, просто ніколи не задумувалась про це, звикла до «стандарту», тому зранку я зібрала речі, як зазвичай звикла робити, і тихенько відчинила двері, але чийсь ніжний дотик зупинив мене… це були перші слова… (вони вбились в пам’ять мабуть на все життя)..
- Тепер ти моя!..- саме в той момент мені нічого чути не треба було, вона повернула мене трьома словами.. а я й не опиралась…
Цілий день ми провели удвох.. сніданок, душ.. прогулянка.. мабуть це була краща субота у моєму житті..
Я не скажу що я раптом змінила орієнтацію, чи мені перестали подобатись чоловіки.. просто в ту мить, біля тих вхідних дверей, в мені зародилось нове відчуття, відчуття любові, іншої..
Перших місяці чотири ми провели «не вилазячи з ліжка»…, в принципі так роблять всі пари, але я досі пам’ятаю з яким трепетом вона підбирала білизну, свічки, пелюстки троянд, масло.. завжди щось вигадувала нове.. і де тільки береться стільки ідей..
На річницю ми переїхали до спільної квартири.. так це було дійсно щось.. кожна хвилина за ці два роки наповнена любов’ю, пристрастю, взаєморозумінням.. і воно нікуди не зникало і це найголовніше..
Прекрасним був вечір, коли їй захотілось по експериментувати в ліжку востаннє.. лід.. так, ми спробували безліч всього.., а от лід.. це щось нове… цікаво… коли він ковзає по твоєму тілу.. від грудей.. все нижче… от вона взяла його зубами… бешкетниця… щось задумала.. неймовірна насолода… розпалене від бажання тіло.. і лід.. біля внутрішньої частини стегон.. умм..
Так спогадів чимало..
Пройшло три години, а я й не помітила.. треба щось робити.. кудись іти.. кудись бігти.. забрала не всі речі.. ще прийде.. мабуть з ним.. треба йти звідси.., а куди..
Так, крім хорошого… бували різні моменти… не всі батьки зрадіють дізнавшись, що ти «лизбійка».. та й може б і не дізнались.. якби молодша сестра не проговорилась.. вона ж ангел.. куди мені до неї..
- Навіть у такі моменти, ти тримала мене за руку і казала ті три слова, «Тепер ти моя!», а що мені тепер робити, куди дітись?
Збожеволіла.. сама з собою розмовляю.. вона все одно не почує.., а може і не треба..
Стук в двері..
- Мел?! Ти вдома?! Мені треба з тобою поговорити.. - не зачинила двері., а я й не помітила… Це подруга зайшла… мабуть щось трапилось.. я не дуже люблю говорити про свої проблеми.. тим більше коли в тебе не зовсім звичайні стосунки, та й кому треба твої проблеми..
- Привіт, Рокс, як ти??
- І що це в тебе з очима? Тільки не кажи нічого, навіть чути не хочу відмовок, розказуй…
- Ти чай будеш? Зелений з лимоном, як завжди, і без цукру?
- Давай краще каву, а я за коньяком…
І вона швидко вибігла з квартири.. Ми не бачились десь так місяців зо три, я взагалі рідко почала спілкуватись з друзями, роботами, та ще й вдома якась напруга виникала.. може вона збиралась піти та не могла наважитись…
Десь так за хвилин двадцять знову відчинились двері, я помітила хитрющі очі Рокс, мені це нагадало моменти коли ми, в років сімнадцять, збирались разом і пили вино чи шампанське, щось таке, а потім довго говорили.. про все і ні про що.
- Не дивись так на мене - сказала я і посміхнулась, я знаю, що ти задумала…
Обличчя Рокс стало серйозним, після того як я поставила каву на стіл і сіла..
- Вона пішла, чи не так? Майя? Тому ти така пригнічена і заплакана? Розказуй, я мовчатиму, поки ти не виговоришся…
Я розказала їй все.. все, що було на душі… від хорошого.. до того, що терзало моє серце і рвало його на шматки.. стало легше.. Вона мовчки сиділа й дивилась на мене.. та єдина людина яка ніколи не осуджувала мене, щоб я не зробила.. все було так як колись.. лише з однією відмінністю.. болем в серці..
ID:
298227
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.12.2011 14:24:52
© дата внесення змiн: 08.12.2011 18:53:21
автор: Mellani
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаво ведете оповідь. 
Не слухайте всіляких скептиків і продовжуйте писати те,що йде від душі. 
