В тридцять три за гріхи наші
Ісуса розпняли,
А Тараса в тридцять три,
В солдати віддали.
В Орську кріпость - "Ямал Кала",
Місто зле, погане
Плоско, плоско навкруги
Куди око гляне.
Як раніш зреклись Ісуса,
Й Тараса зреклися
Не всі, декотрі із "друзів",
Що поруч вилися.
Репніна, княжна Варвара,
Молилась за нього
В листах душу очищати
Просила в святого.
До Всевишнього просила
Молитви складати,
Щоби тяжку тугу-думу
Трохи відігнати.
" Я, - якби від сну тяжкого
проснуся..." - писав,
" Як одержу лист від кого ..."
( хто на волі знав ),
" Хто не зрікся ще мене"
( в неволі згадав ).
Але зрадили й у друге
Й поплив в пекло, в пеклі,
В Новопетровськ на Каспії
У краї нетеплі.
У "незамкнену тюрму",
В тупі караули,
Коло "ящика" стояти
Де жили тягнули...
Не велено малювати
Й писати по свому,
Та в "Книжечку захалявну"
Писав попри втому.
Запрестольне "Воскресіння"
Пише для церквиці,
Отець Никанор позволив
І вже у правиці
Пензлі, пензлі...
Душу вилив
На дереві краска,
Вже за шаром, шар лягає
Наче Божа ласка.
Відбув десять страшних років
Друзям справжнім - Слава!
Підкорилася ж бо їм
Та доля лукава,
Витягли для України
Тараса з неволі,
Щоб засіяв слово правди
Пророк в нашім полі.
p.s. Друзів є в житті багато,
Справжніх - одиниці,
Кому побратиму в скруті
Не жалко правиці...
15.12.2011 р.
Спасибі Вам за правду Тарасову, яка так легко читається і глибоко у душу западає і докірливо питає: кому за друга не жалко правиці? ...одиниці... але, дякуймо Богу, що вони є ті ОДИНИЦІ... Ще раз дякую за правдиву поетичну повість.
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
