Може, я здаюсь трохи несерйозною
Не відповідаю твоїм стереотипам-ідеалам
І по житті я стараюсь бути відносною
Та чи знаєш як гірко я себе за це картала??
Може, я ще зовсім мала, не маю елементарного досвіду
Не знаю куди подіти руки при розмові з тобою
Я говорю невнятно, обривисто, поспіхом
Але, ти знаєш, я все ж таки щось тай говорю
Ти хоч бачив як червоніють щоки від одного лише твого погляду
Як кусаю губи до крові, шукаючи слів у думок безпорядку
Моя душа, як і всі потребує елементарного догляду
Я загублене в тобі, налякане безпорадне малятко
Я боюся тобі перечити, виправляти твої помилки
Ти кричиш на мене, а я мовчки втираю розмиту туш
По всьому тілу твоєму розсипані підступні й болючі пастки
І я у моральних синцях приймаю контрастний душ
Скільки душитимеш ти мою душу?
Краще від болю тремтітиму, нехай
І я своє горде слово зламаю, порушу
Знаєш, ти або тримай, або відпускай..
