Сходить сонечко... Світає...
В небі пташка пролітає.
Ось в траві комашка повза...
Це - життя! Буденна проза.
Проза часом драматична,
Несподівана, незвична,
Грізна, лагідна, байдужа,
Милосердна і не дуже.
Прогнозована, стихійна,
Ніжна, груба, мелодійна.
Не нудна і не обридла,
А жива і колоритна.
У канву життя вплелося
Жита визріле колосся,
І гаїв зелений гомін,
І дитинства теплий спомин.
Це життя спізнав і я.
Або ти. І віть твоя
На землі не перерветься,
Доки серце в грудях б"ється.
В дітях б"ється, чи в онуках...
Все народжується в муках
І вмирає в муках теж.
Плин життя не має меж.
Вічність теж на себе схожа,
Вічність щезнути не може,
Хоч вона, бува, й пасує,
Там, де кров життя пульсує.
Все на світі між собою
Закодоване любов"ю.
Світ оцей тому й існує,
Що любов у нім панує.
Решта все - то похідне
І колись воно мине.
А любов яріти буде,
Доки їй не зрадять люди!
які прекрасні слова!.. 
Мудро,спостережливо,як завжди. 
Такий легкий і мелодійний ритм!.. 
Побільше поезії у Вашому житті замість буденної прози! 
