Дощ, морок, пітьма...
Ніч в її душі засилилась!
Вона залишилась одна
І перед церквою молилась.
Повзла, коліна стерши в рани,
Сльоза зронилася гірка,
Печаль закутала її в кайдани!
Залишилась мати одна.
Повзла вона до церковного входу.
Молилась благала життя!
Просила позбавити страшного болю,
Від якого вмирало її дитя.
А в ту ненасну годину,
Коли слова летіли в небеса.
Рятували від смерті її дитину,
Але залишилась мати сама.
«Врятуй, Боже, мою дитяту,
Пелюсток тендітний мій.
Забери від неї хворобу кляту,
Благослови! Теплом загрій! »
З церкви бачили пелюстки за вікном
Та жінку яка низько схилилась.
Вона заснула вічним божим сном
Й червоними пелюстками вкрилась.
́́́́́
