ПЕРЕКЛАД: А. АХМАТОВА “Сказал, что у меня соперниц нет…”
Сказав, що незрівнянна я ні з ким.
Для нього я не жінка з плоті й крові,
А промінь сонця серед хмарних зим
І дика пісня предківської мови.
Коли помру, він тужно не зітхне,
Не вигукне: «Воскресни!» – ошаліло,
Та неможливість жити осягне –
Душі без пісні і без сонця тілу.
…А що тепер?
***
Сказал, что у меня соперниц нет.
Я для него не женщина земная,
А солнца зимнего утешный свет
И песня дикая родного края.
Когда умру, не станет он грустить,
Не крикнет, обезумевши: «Воскресни!» —
Но вдруг поймет, что невозможно жить
Без солнца телу и душе без песни.
...А что теперь?
