Інтим-Не
Маруся є господарка чудова,
На вулиці її краса казкова,
У ліжку Василеві догоджає,
Він кращої за неї і не знає.
***
— Тату, тату, я знаю Біблії значення, —
Синок пояснював своє бачення:
— Це основна інструкція життя людини
Перед отим, як йти до домовини...
***
Не сповідь нас спасе у світі тому,
Бо сповідь помагає при житті
Творити добрі справи Богові самому...
Спокута нас чекає в небутті...
***
Розривались між життями:
Жінка — у своєму колі,
Чоловік у іншій смузі.
Помінялися місцями,
Розірвали нитку долі —
Вороги тепер чи друзі?
***
Хмелій, хмелій з собою,
Та тільки не зі мною,
Заполони себе украй.
Я не для тебе — так і знай!
***
Від друзів — біль, розчарування,
Коли ти щирий із основ.
Напишеш їм свої вітання,
Вони ж вигадують любов.
***
Подумаєш, що в хаті похорон, свавілля...
Наш Пан поїхав до сусідів на весілля... 7/02/14
***
Він рук їй не цілує,
Лише пісні дарує.
Вона ж вірші йому римує...
***
Хтось вигадує примарне кохання,
Комусь не спиться звечора до рання...
А хтось тремтить, немов листок осики,
У когось розв’язалися язики,
Де заздрощі та підлість таборами...
Я сильна вмію бути, бо я з Вами!
***
Жінки від нього просто в комі,
Він забавляється в оскомі...
Біжіть, ловіть його, хватайте,
Та честь і гідність собі знайте!
***
Нащо комасі крила?
— Злетіти їй несила...
Напевно, для уяви,
Так просто, для забави…
***
Моє земне життя, мов пекло,
У ньому я горю...
Коли віддам я душу Богу,
То буду у раю…
***
Чому саме я і чому це зі мною?..
Питання такі не дають нам спокою.
Ця думка гнітить, провокує вагання —
Хто що заслужив, тут нема порівняння. 25.08.14
***
Заздрощі, ревнощі, що ще?..
Чому так всіх чуже пече?..
***
Торгують совістю у Храмі,
Звиваються, немов вужі...
Стікає кров із людських шрамів
По духу, тілу — без межі...
***
В паралічі тіло провладних судом…
І кожному звіт перед Божим судом…
***
Відверто Вас спитати мушу,
А хто ж це зрадив Вашу душу?
Чи гострі ревнощі і без підстави,
Чи заздрощі тутешньої вистави?
Не вся душа поета у вірші...
Найгірше — зрада власної душі.
***
Від’їхав цирк, а оплески ще й досі
Біжать за клоунами по дорозі…
Так легко і бездумно в суєті
Проплескати можливості в житті. 17/09/15
***
Нота до ноти — акорд.
Квота до квоти — рекорд.
***
Я — грішниця, а ти — святий,
У всьому ти завжди правий.
Чомусь я — біль, а не розрада...
А думала, що буду... Лада. 13.07.15
***
О, стільки пташок-говорунів
Обіцяли їй сонячних днів,
До гробу безмежно любити,
В п’янкому коханні втопити...
Словам не повірить вона,
Бо душі читає сповна!
***
Переповнена чаша болем, журбою,
Розливалася гірко кров'ю святою.
***
Хіба кохання є трагічність,
Коли душа іде у вічність?..
***
Життя — це приз,
Любов — каприз.
***
Кохання прикривають сотні фраз.
Його не виставляють напоказ.
А той, хто людям так відкрито душу оголяє,
Мабуть, згубив його або іще, чи вже не має...
***
Hе знаю — чи щаслива, а чи ні?
Горіла, а не тліла у вогні,
Співала найдушевніші пісні,
Як вміла, серденьком кохала,
З любов’ю щирість дарувала,
Але душі не продавала.
***
Ми не зустрілися.
То, мабуть, був у наших долях рок.
А так хотілося,
Щоб ти тоді зробив зустрічний крок.
***
Ти — просто та,
Ти — простота.
Ти — просто так.
І ти — простак!
***
Чоловікам легше в коханні признатись, ніж закохатись...
А жінкам набагато легше закохатись, ніж признатись…
***
Де сильні почуття, образи там немає.
Любов — всесильна, все прощає.
***
Грішна, в чомусь втішна, не свята, та недарма —
Ніколи ні за ким не бігала вона.
Якщо колись когось в душі кохала —
У гарячих почуттях міру знала…
***
Тече, іде, біжить життя…
Йому немає вороття.
Накручує у вічності витки спіральні —
Реінкарнує душі у світи астральні. 20/09/15
ДВІ ЛЮБОВІ
Доля подарунок надала —
Дві любові, наче два крила.
Першу дочекатись не змогла,
І вона упала без крила.
Друга вже пізніше розцвіла,
Довго я вагалась — не прийшла
Й відрубала два крила,
Жодної із них не вберегла.
***
І каюсь, зрікаюсь,
Зрікаючись, каюсь,
Слідам поклоняюсь,
В спогадах купаюсь,
І знову прощаюсь,
Прощаючи, каюсь,
Думками вертаюсь,
Благаючи, каюсь.
***
У 20 років буяє жінка, мов весна,
До 40, мов літо, — мила, чарівна.
Між 40-60, як осінь, — мудра і багата,
А понад 60 — зима завзята.
Лише в душі її бринить весна
У будь-якому віці, затяжна!
ID:
309418
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.01.2012 05:09:54
© дата внесення змiн: 18.04.2021 02:34:54
автор: Lana P.
Вкажіть причину вашої скарги
|
- Дякую!
